За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), - Щедрий Вечір. Це - залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.
Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та
Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий
рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня,
а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою
прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить
назву Старого Нового року.
У навечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються
урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року
подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний
рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі
величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на
столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка...
Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне
свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля
не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан - напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це - «Голодна кутя», Богоявленне навечір'я.
В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами - символом щедрості, багатства. Добродій Свирид Галушка з Київщини отак згадує Щедрий вечір:
- Мамо, а де наші тато? - А хіба ж ви мене не бачите, діти? - Не бачимо, тату! - Дай Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!
Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу, до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!»
Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:
Щедрий вечір, пане господарю, Стережи, Боже, твого товару, Твого товару, всякого статку, Молім Бога за отця, за матку. Добрий вечір!
Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з м'ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів - вареники чи, як вони кажуть, «пироги».
|